Про ІТ (або Україна - не Індія)

Як і обіцяла, копіюю сюди свої технічні дописи з інших блогів.
Тут і я собі вирішила пофілософствувати про індусів і організаційні моменти ІТ в Україні.

LJ
buzz

колись давно ще, я почула фразу про те, чого замовники, попри більші ціни, йдуть до нас (україну-росію-білорусію), а не до індусів: у нас є менеджери. тобто нам можна дати таск - повноцінний проект чи його частину, і ми тут видамо його рішення, наш аутсорсинг - закрита чорна коробка (яка звісно ж, має свою ціну - за кожну годину кожного учасника цієї коробки, прозвітовану і обгрунтовану), на вході якої - ПМ, на виході - результат. яким би замороченим не був замовник а деви розхлябані - замовника на себе бере ПМ, як і відповідальність за все, що робить кожен учасник його команди. коштує це відповідно. але це дешевше, ніж наймати в себе менеджерів, які будуть віддалено давати пендюлі зааутстафеним індусам-піаністам.

індуси (нє, ну в них там теж є повноцінний добрий аутсорсинг, а в нас - піаністів навіть з піемами, тут я узагальнюю) - сидять собі і беруть дешевизною і кількістю. навіть по тюрмах, якщо вірити новині, яка якось проскакувало в інтернетах. от просто сидять і кодять, досить таки несамостійно (ті, які закінчили якісь 1-2річні курси, а не ті, хто реально чогось досяг - це так, як я це собі уявляю). їх збирають директори в одній фірмі, забезпечують компами, нетом, приміщенням (в якому садять штабелями), елєктрикою, укладають зі замовником контракт, перекладають, якщо треба, проводять весь грошооббіг, контролюють те, що можуть - дисциплінованість і невідривність від робочого місця.
дешево і сердито: ти більш-менш знаєш, що тобі треба, ти знаєш як це має робитись, ти не хочеш платити середні європейські/гамерицькі зарплати і податки з них - ти йдеш до індусів, платиш дешево і отримуєш кількісний прогнозований конвеєрний результат.

а от коли ти хочеш щось (що і не завжди сформулювати можеш), не дуже знаєшся на технічному аспекті виконання завдання - ти йдеш до когось, хто може може зібрати потрібних виконавців - може тих же піаністів, може і ні - організує їх і покерує так, щоб оптимально видати тобі рішення твоєї задачі. може і не завжди оптимально. але якось цілісно і самостійно.
багато хто називає офшор нудною нетворчою роботою, сірою і буденною. може я чогось не розумію, але по-моєму це в корінь не правда: якщо тобі дають кусок чогось, що ти самостійно маєш вирішити, ти по-любому маєш певну свободу рішень і варіантів, які маєш перебрати і добитись ними виконання потрібного продукту.

взагалі за рішенням ідуть до самостійних людей, і людей творчих. ну хоть чучуть.
а самостійність (це вже на замітку директорам) і творчість - вони потребують свободу, а не дисципліну (виконання якої ніколи не забезпечить нормальної творчої роботи), комфорт, зручність і підлаштовуваність, а не конвеєрність. час і ресурси на навчання, самовдосконалення і розвиток. бо платять за дисципліну індусам. до нас ідуть і нам платять не за кількість, а за самостійне повноцінне рішення. місцями десь трошки творче.

от.

------------

і мої ж думки з коментів:

взагалі цей пост про те, що робота простих дисциплінованих девів без манагера напряму з замовником - це більш індустський підхід, їх кількісна модель (а є в них і якісна модель - і їх таких кантор є теж більше, ніж наших - да). і україні ця модель не підходить - бо витрати на одного піаніста тут більші, освіти і податкових бонусів майже нема, кількості нема, і раз він нічим не відрізняється від індуса - то краще піти до дешевшого і доступнішого і дисциплінованішого індуса.
українській компанії, щоб втримати замовника (добре всі наші замовники, про яких я чула, знали де їх продукт кодається і за якими цінами) в себе а не в індію пустити, треба надавати менеджерів, які з цих піаністів вміють зібрати більш-менш працююче рішення.

-------

спеців я часто бачу непоганих (їх мало, але вони є - вони на рівні спілкуються в блогах з зарубіжними мега-гуру, вони видають рішення на недокументовані фічі і описують їх в статтях, вони постять баги в багтрекери великих софтверних фірм). значить якість на якісь цікаві, повноцінні, серйозніші ніж простий аутсорс рішення є. проблема, мені здається, в маркетингу - власне невмінні вивести якусь компанію з рівня 300 (а в нас дуже важко директори переводять фірми з 30 на 50 і 100 - звичайні помилки управління персоналом лізуть тутже жирним комом) до 1000. ну і наша державна ситуація в сфері бізнесу не сприяє цьому аж ніяк. не беруть на себе директори ризик наймати працівників в холосту, давати їм розробляти якийсь серйозний важкий інноваційний внутрішній проект, щоб ті натренувались, зіргались в команді, набрали скілів і заявили про себе голосно, як команда суперкваліфікованих професіоналів. та і свій продукт, в кінці кінців випустили (як альтернатива3д, до речі - окупилось же їм 100крат)! з нашою то базою наукових досліджень обробки інформації і сортувальних алгоритмів!
а ні, наші фірми в кращому випадку дадуть тобі пм-а, тестера, замовника і 10% часу дозволять тратити на навчання - і працюй тихенько. тільки замовник кінчається - до побачення. тільки з'явився новий замовник - АААААААААААА! СРОООООЧНОООООООО! треба спєцаааааа! саме на таку-во-во технологію, вже тут і зараз, сеніора (до речі вже багато кантор зрозуміли, що сеніорів наймати - невдячна справа. треба наростити своїх піемів і набирати джуніорів, яких самим ростити до сеніорів). і це я про "в кращому разі". а є ще гірші.
і от є індія, 50% девів якої - піаністи, які закінчили якісь 1-2-річні (в кращому, мабуть, разі) курси по джаві (а решта ж і сильніші - но наші ж вродь як не гірші - щей враховуючи, що освіту їм ніхто не давав, самі доросли), але яка дає їм податкові поблажки і вони захоплюють ринок дорогих рішень - десь кількісно, десь якісно.